«Чому картоплю називають «другим хлібом?»
В
Сильченківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів навчально-дослідна
ділянка займає площу 0,57 га .
Учні школи вирощують овочі для потреб шкільної їдальні.
З
метою залучення учнів до дослідницької роботи, ознайомлення учнів з сучасними
технологіями вирощування овочевих культур, методами вирощування врожаїв учні 7
класу працювали над проектом «Чому картоплю називають «другим хлібом?», провели
дослідження за різними напрямками та дослід: «Ефективність способів вирощування
картоплі» і представляють матеріали дослідження на районний етап трудової акції
«Дослідницький марафон».
Дослідження
етимолога – Курковича Григорія.
Німецьке слово «Kartoffel»
(картопля) походить від італійського «Tartufo» (трюфель) через
зовнішню схожість, а в основу слова «трюфель», очевидно, ліг латинський термін «tuber»
(бульба), що означає «пухлина» або «шматок», який став «tufer-» й
породив різні європейські терміни: французький «truffe», іспанський «trufa», датський «Truffel»,
німецький «Trüffel», шведський «tryffel», голландський «Trüffel», польський «trufel» і хорватський «tartuf». У португальській мові
слова «trufa» і «túbera» означають в перекладі «горби» і є синонімами,
останній термін є ближчим до латинського терміну.
Дослідження
історика – Козла Дмитрія.
Рослина
походить з Південної Америки; там і
нині вона росте у дикому стані.[2] Стародавні індіанці почали
культивувати картоплю близько 14 тисяч років тому. В другій половині XVI століття
її завезли в Італію іспанці.
Європейці
за останній час так звикли до картоплі, що без неї, як без хліба, не можуть обходитися. А тим
часом картопля зовсім не так давно з'явилася в Європі, і
історія її дуже цікава.
Більше
чотирьохсот років тому тринадцятирічний хлопчик Педро де Cьєcа де Леон (ісп. Pedro de
Cieza de León) (ru:Сьеса де Леон, Педро) пробрався
крадькома на корабель іспанських конкістадорів, перших
завойовників Південної Америки, і
разом з ними опинився у Перу.
Іспанські
офіцера і солдати шукали золото. Вони вбивали перуанців і спалювали їхні
будинки. Маленький Педро дивився здивованими очима на дивні будівлі, на
майстерно зроблені речі і намагався дізнатися, як живуть, що їдять, що роблять
«бронзові» жителі перуанської країни. Він спостерігав і все записував.
У 1553 році в іспанському місті
Севільї вийшла книга Педро де Сьєса де Леона — «Хроніка Перу». І в ній ми
знаходимо перше згадування про картоплю:
«Паппа - це особливий рід земляних
горіхів; будучи зварені, вони стають м’якими, як печений каштан; при цьому вони
покриті шкіркою не товстішою шкірки трюфеля».
«З місцевих продуктів, за винятком
маїсу,, є ще два, що вважаються індіанцями основними продовольчими продуктами.
Один вони називають Папас (картопля), що
нагадує трюфелі, які після варення стають
м’якими зсередини, як зварені каштани; у нього немає ні шкарлупи, ні
кісточки, а тільки те, що є і в тюфтелів, тому що він утворюється під землею,
як і вони. Створюється цей плід трава, така самісінька, як польовий мак».
«… і вони його висушують на сонці та
зберігають від одного збору врожаю до іншого. Після висушування вони називають
ці папас – чуньо та він дуже ними цінується, та багато коштує, тому що у них
немає зрошувальних каналів, як у багатьох інших місцях цього королівства, для
зрошування своїх полів їм, навіть, не вистачає природної води для посівів, вони
звідують злигоднів та бідувань, якщо у них немає цієї сушеної картоплі».
У книзі
автор також повідомляє, що зустрічав картоплю в Кіто (Еквадор), Попаян та Пасто (Колумбія). Він
же привів її перший опис, правильний спосіб приготування та зберігання.
Першими
скуштували картоплю іспанські моряки, а потім картопля потрапила до Італії, де перуанську «паппу» назвали «тартуффолі»; згодом
вона з'явилася і в інших країнах[. У (Іспанію) картоплю вперше, мабуть, було завезено тим же Сьєса
де Леоном у 1551
році, після його повернення з Перу.
Спочатку
картопля не набула широкого розповсюдження як харчовий продукт і, навіть,
використовувалась з декоративною метою у садах аристократії. Вважалося, що вона
не є здоровою для християн. Це не
сприяло масовому вирощуванню картоплі. В цей період картопля також почала
використовуватись у медицині.
Зрештою, завдяки нестачі продуктів у часи воєн, картоплю стали ширше
використовувати німецькі селяни, і вона поширилась далі
по всій Європі.
У Франції ще
наприкінці XVIII століття своєрідно використовували картоплю: квітками картоплі
прикрашали волосся, робили з них букети. На картопляні квіти встановилася така
мода, що довелося робити штучні, так як живих не стало вистачати. У Німеччині
обробляли картоплю на клумбах перед палацами.
Тільки
на початку ХІХ століття завдяки гарячій пропаганді аптекаря Антуана
Парментьє стали обробляти у Франції картоплю для їжі. Антуану
Парментьє поставлено пам'ятник на ринковій площі в місті Мондідьє.
Картоплю недаремно величають в
Україні «другим хлібом». Це один з найпоширеніших на сьогодні продуктів
харчування.
Дослідження
агронома – Коломайка Олександра.
Картоплю перед садінням
сортують, видаляють всі хворі та пошкоджені бульби. Використання для садіння
здорових, вирівняних, з високими врожайними якостями бульб є важливим резервом
підвищення врожайності картоплі та однією з основних умов реалізації інтенсивної
технології. Садити картоплю починають тоді, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягне 8-10' С.
Садіння бульб у попередньо нарізані гребені найбільш ефективне в ґрунтах з
неглибоким вмістом гумусу. Це пов'язано з тим, що гребінь створює сприятливі умови
для розвитку і ґрунтового живлення рослин картоплі. Догляд за картоплею полягає
в розпушуванні ґрунту в міжряддях, кількість яких залежить від кліматичних умов
конкретного року. Захист насаджень картоплі від хвороб та шкідників залежить
від фіто - санітарного стану ґрунту та рослин. Кількість обробок від
колорадського жука та фітофтори значною мірою залежить від ступеня поширення
хвороби та жуків. Для ефективного хімічного захисту існує цілий ряд
різноманітних препаратів, які, з урахуванням зональних та місцевих
особливостей, згубно діють на суто специфічні хвороби, шкідники та бур'яни.
Залежно від призначення
картоплю збирають у різні строки. Столові ранні сорти для літнього споживання
збирають до настання повної стиглості. Картоплю, вирощену на зайнятих парах,
збирають на 8-10 днів раніше, щоб мати змогу підготувати ґрунт для сівби
озимих. Пізньостиглі сорти картоплі потрібно збирати до настання осінніх
приморозків (раніше повної стиглості).
Дослідження біолога – Віватенка Володимира.
Картопля – багаторічна
трав'яниста рослина, але в сільськогосподарській практиці використовується як
однорічна культура. Розмножується бульбами. Для прискореного розмноження
використовують частини бульб, паростки, черешки. В селекційній роботі
застосовують генеративне розмноження насінням. Види, сорти і гібриди картоплі
розрізняють і класифікують за морфологічними ознаками підземних і надземних
органів.
Рослини, вирощені з насіння,
утворюють стрижневу кореневу систему – головний корінь з численними бічними
корінцями. При розмноженні бульбами утворюється мичкувата коренева система, яка
складається з проросткових, або первинних коренів, що мають вигляд горбиків,
пристолонних і столонних коренів.
Основна маса коренів
розташована на глибині орного шару, деякі заглиблюються до 70-80 см . В ущільнених
суглинистих ґрунтах коренева система зосереджується в поверхневому шарі (0-15 см ).
Розвиток кореневої системи
залежить від особливостей сорту та умов вирощування. Найбільшого розвитку вона
досягає під час цвітіння. В міру дозрівання бульб корені поступово відмирають.
Бульби (столони) являють собою
потовщені і вкорочені підземні пагони, від довжини яких залежить компактність
або розкиданість гнізда. В ранньому віці на бульбах можна помітити дрібні
лусковидні листочки, позбавлені хлорофілу. З розвитком бульб листочки
атрофуються, а на їх місці утворюються надбрівні дуги різної форми. У пазухах
листочків закладаються бруньки спокою, гак звані вічка. У кожному вічку
знаходиться не менше трьох бруньок, але проростає тільки основна.
Форма бульб – округла, овальна
або видовжена – є досить сталою сортовою ознакою, але тільки на легких
супіщаних ґрунтах. На важких, особливо кам'янистих ґрунтах, формуються бульби з
нерівно горбкуватою поверхнею. В окремих сортів вона змінюється залежно від
вмісту вологи в ґрунті. При різкій зміні засушливого періоду вологим виникають
дітки, тріщини, дуплистість, спостерігається проростання раніше утворених
бульб. Під впливом вірусних захворювань утворюються веретено і грушоподібні
бульби.
Товщина шкірки бульб залежить
від зовнішніх умов. Вологий ґрунт і одностороння дія фосфорних добрив сприяють
її потовщенню, сухий ґрунт і азотне та калійне удобрення зумовлюють утворення
тонкої шкірки. За характером поверхні шкірка буває гладенькою або сітчастою. По
ній розкидані невеликі округлі точки – сочевички, крізь які здійснюється
дихання. При удушенні бульб сочевички розростаються.
Забарвлення бульб залежно від
наявності і концентрації пігменту антоціану в шкірці може набувати різних
відтінків: синього, фіолетового, червоного. При відсутності антоціану бульби
мають біле або жовте забарвлення.
У більшості сортів м'якуш
білий, у деяких (з підвищеним вмістом каротину) – жовтий, рідше синій,
синьо-фіолетовий, рожевий, білий з рожевими плямами, з більш або менш
інтенсивно забарвленим судинно-волокнистим пучком.
Стебло картоплі тригранне,
рідше – багатогранне з виростами (крилами) у місцях з'єднання граней на ребрах.
Розрізняють кущі мало- і багатостеблі, високі, середні (в більшості сортів) і
низькі; компактні й розлогі. Стебла бувають прямої або колінчастої форми. У
деяких сортів, особливо ранніх, стебла в кінці вегетації або одразу ж після
цвітіння лягають на ґрунт.
Забарвлення стебел зелене з
бурим або чорнуватим відтінком. Іноді при значному вмісті антоціану стебла
набувають червоно- або синьо-фіолетового забарвлення.
Листок картоплі
переривчасто-непарноперисторозсічений. Складається з кінцевої частки, кількох
пар бічних часток і дрібніших часточок між ними. Частки і часточки стерженьками
кріпляться до стержня, який поступово переходить в черешок листка. Характерною
сортовою ознакою є форма краю часток листка, яка буває дрібно хвилястою,
гвинтоподібно-вигнутою, човникоподібно-вигнутою. Квітки картоплі зібрані в
суцвіття, яке складається з квітконіжки, квітколожа і квіток. Форма суцвіть
компактна або розлога, квітконосів – довга або коротка. Оцвітина колесоподібна,
пелюстки зрощені. Іноді з внутрішнього або зовнішнього боку оцвітини
з'являються додаткові недорозвинені пелюстки – це явище називають махровістю,
воно властиве окремим сортам. Забарвлення оцвітини буває синє, блакитно- або
червоно-фіолетове і біле. Інтенсивність забарвлення визначають по квітках, які
щойно розпустилися: з віком рослини вони слабшає. Бутони округлі, овальні або
видовжені. Приймочка маточки світло- або чорно-зелена; дозріває звичайно на 3-4
дні раніше від пиляків. Зав'язь верхня цвітіння триває кілька днів.
Плід – двогнізда багатонасінна
зелена ягода. Насіння дуже дрібне, сплюснуте, світло-жовте. Маса 1000 на сінин
– близько 0,5 г .
Здатність до утворення ягід різна залежно від сорту. Найбільше ягід утворюють
рослині з оранжевими пиляками.
Картопля —
цінний продукт харчування. Картоплю культивують як на полях, так і на
присадибних ділянках. Вона має важливе значення в раціоні
харчування всіх груп населення. На городах України під неї
відводять до 70 % площ.
Бульби
картоплі широко використовують у різноманітних галузях промисловості для
виробництва крохмалю, спирту, молочної кислоти, ацетону.[2] З одиниці посівної площі
картоплі можна отримати в три рази більше крохмалю, ніж із зернових культур, а
отже, більше спирту. Культура придатна для виробництва біоетанолу.
Бульби — сировина для виробництва медичних, фармакологічних і харчових
продуктів.
Дослідження хіміка – Дрозд Карини.
Бульби
картоплі — це справжня комора вітамінів і мікроелементів. У них знайдено ретинол, рибофлавін, тіамін, піридоксин, аскорбінову кислоту, ергокальциферол, біофлавоноїди, нікотинову кислоту. З
мікроелементів виявлено мідь, кобальт, нікель, йод, марганець.
Бульби
картоплі містять близько 25 %сухої речовини, основними складовими якої є крохмаль
80-85 % (в залежності від місця вирощування і сорту; за іншими даними 15-25 %),
близько 2 — білка (1,5-2,1 %; до 3 %),
0,3 % — жиру (0,3-0,6 %).
Білок
картоплі найбільш повноцінний із усіх рослинних. Він багатий на амінокислоти і
відноситься до повноцінних. Білок картоплі містить 14 із 20 незамінних
амінокислот, а коефіцієнт його поживної цінності порівняно з білком курячого
м'яса, який вважається найповноціннішим для харчування людини, становить 0,85.
Бульби
картоплі багаті на вітаміни. В них є аскорбінова кислота (10—54
мг%), майже весь комплекс вітаміну В (тіамін, рибофлавін, піридоксин, фолієва і нікотинова
кислоти), каротиноїди, токофероли, нікотинамід, біотин та
противиразковий фактор — вітамін U тощо. Особливо багатими на вітамін С є
свіжозібрані бульби; після двомісячного зберігання кількість вітаміну С
зменшується майже вдвічі.
Близько
1 % сухої речовини припадає на долю мінеральних речовин. Із мінеральних речовин
картопля найбагатша на калій (568 мг на 100 г сирої маси) і фосфор (50
мг). У ній містяться солі кальцію (12—15
мг%), магнію, заліза (1 мг%)
сірки, марганцю, йоду, нікелю, кобальту, міді та ін.
Крім
того, в бульбах картоплі знайдено стерини (стигмастерин, кампестерин, ситостерин), ліпіди та
органічні кислоти (кавову, хлорогенову, лимонну, щавлеву, яблучну).
Вся
надземна частина рослини і шкірка бульб містять глюкоалкалоїди, головними з
яких є соланін і чаконін.
У
бульбах (м'якуші) міститься від 3 до 710мг % соланіну, тому
їх не використовують у сирому вигляді — це може викликати отруєння. На
сонці вміст солоніну може досягнути до 20—40 мг% і бульби набувають гіркий
присмак. При вмісті соланіну вище 20 мг%, а також використовувати позеленілі
бульби без чищення — в їжу вживати не можна. У шкірці вміст
соланіну становить 30-60 мг %, у проростках картоплі міститься 400–800 мг%
соланіну.
Відомо,
що із картоплі можна приготувати майже 1000 смачних страв. Її
використовують у вареному, смаженому, тушкованому,
печеному вигляді, а також, заморожують і використовують у переробній промисловості. Завдяки підвищеному вмісту калію картопля сприяє виведенню із
організму людини води та хлористого натрію, тим
самим покращує обмін речовин. Картопля — основне джерело калію, який
відіграє велику роль у нормалізації водного обміну та підтриманні нормальної
роботи серця. Близько 40 % потреби населення у вітаміні С
задовольняється за рахунок картоплі. Тому картопля є основним джерелом вітаміну
С і вітамінів групи В. Зважаючи на велику роль цього овоча в харчуванні людства, Генеральна
Асамблея ООН проголосила 2008 рік Міжнародним
роком картоплі (англ. The International Year of the Potato).
Україна
знаходиться четвертому місці у світі за споживанням картоплі на душу населення,
цей показник у нашій країні становить 133 кг при нормі 123 кг .
Дослідження селекціонера
– Чукіна Владислава.
Під сортом картоплі розуміють
нащадків особини чи клону, які розмножуються вегетативно і здатні на великих
площах відтворювати свої властивості, зберігаючи протягом репродукцій
характерні для них морфологічні ознаки. При селекційній роботі беруться до
уваги всі ознаки, обов'язкові для всіх сортів: висока врожайність, округла або
округло-овальна форма бульб, поверхневі або дрібні вічка (для кормових сортів
допускаються середньо глибокі і глибокі), стійкість до раку, відносна стійкість
до фітофторозу, бактеріальних гнилей, парші та вірусних хвороб, стабільна
хороша якість під час зберігання, придатність для індустріального вирощування.
Крім цього, селекція може проводитися і за додатковими ознаками (підвищений вміст
білка і крохмалю, стійкість до засухи тощо).
У практичному картоплярстві всі
існуючі сорти класифікуються за строками дозрівання, або тривалістю
вегетаційного періоду, і господарським призначенням.
За строком дозрівання виділяють
сорти:
ранні – дозрівають за 50-60
днів, виключно столові для літнього використання;
середньоранні – за 60-80 днів,
виключно столові для літнього й осінньо-зимового використання;
середньостиглі – за 80-100
днів, переважно столові;
середньопізні – за 100-120
днів, різного призначення;
пізні – понад 120 днів,
переважно універсальні й технічні.
За господарським призначенням
розрізняють сорти:
столові – мають хороший смак,
нетемніючий м’якуш, хорошу форму бульб з дрібними вічками;
технічні – відзначаються
підвищеним вмістом крохмалю (20-25%) і високим урожаєм з одиниці площі,
використовуються для заводської переробки;
столово-технічні –
характеризуються підвищенім вмістом крохмалю, хорошим смаком, нетемніючим
м’якушем, використовуються для харчування та переробці;
кормові – містять підвищену
кількість білка і сухих речовин, високоврожайні, йдуть на корм худобі;
універсальні – високоврожайні,
з хорошим смаком, нетемніючим м'якушем, високим вмістом крохмалю і білка,
використовуються для їжі, переробки, на корм тваринам;
столово-заводські – для
виготовлення напівфабрикатів (чіпсів, крекерів тощо) – мають підвищений вміст
сухих речовин, нетемніючий м'якуш, низький вміст редукуючих цукрів і короткий
період ресинтезу крохмалю.
Сорт «Беллароза» - висока
стійкість проти таких хвороб як нематода, рак, чорна ніжка, вірусні хвороби і
фітофтороз. Створений німецькою фірмою Europlant.
Дуже ранній сорт з червоною гладенькою шкіркою і жовтою м'якоттю; клубні великі, овальної форми, з мілкими вічками. Мале сортування бульб.
Дуже висока придатність до тривалого зберігання та надзвичайні смакові якості.
Дуже ранній сорт з червоною гладенькою шкіркою і жовтою м'якоттю; клубні великі, овальної форми, з мілкими вічками. Мале сортування бульб.
Дуже висока придатність до тривалого зберігання та надзвичайні смакові якості.
Додатки
Учні 7
класу, які приймали участь у дослідженні
Перша
сторінка «Хроніки Перу» Педро Сьєса де Леона
Антуан
Огюст Пермантьє (1737–1813)
Пам’ятник Антуану Парментьє, 1771 рік
Коренева
система картоплі
Квіти
картоплі
Токсичні
плоди (ягоди) картоплі
КАРТОПЛИНА
СОРТУ «Беллароза» Вага 650 г
Кущ
картоплі «Беллароза»
Вага 1 кг 760 г
Козел
Дмитрій на збиранні картоплі
Лікувальні властивості
картоплі
Бульби
картоплі широко застосовуються як високодієтичний продукт при лікуванні хвороб
нирок, печінки та ін. Картопля є сировиною для одержання крохмалю, глюкози, спирту і молочної кислоти, які
широко використовуються в лікувальній практиці.
Картопляний сік
Сік із
бульб картоплі має антиацидні, протизапальні, ранозагоювальні, спазмолітичні й
сечогінні властивості; він сприяє зниженню артеріального тиску (дія
ацетилхоліну), нормалізує функцію кишечника. Застосування картопляного соку
показане і дає добрий терапевтичний ефект при гастритах, і виразці шлунка, які
супроводяться підвищеною секрецією шлункового соку, при спастичних запорах і диспепсії та при
стійких головних болях. Побічних явищ при лікуванні сирим картопляним соком не
відмічено. Вживання соку картоплі — один із способів нормалізації
кислотності шлункового соку при лікуванні виразкової хвороби шлунка та
дванадцятипалої кишки.
Для
одержання соку добре помиті й витерті насухо бульби, без ростків і позеленілих
ділянок, які містять підвищену кількість соланіну, разом з лушпайками труть на
тертці або пропускають через м'ясорубку, а одержану мезгу відтискають через 2
шари марлі.
У
народній медицині використовують сік червоних бульб картоплі для лікування
виразкової хвороби з підвищеною секрецією шлунка. Сік вживають по 70-100 мл за
30 хв. до їди протягом 2-3 тижнів. Такі курси повторюють навесні і пізньої
осені.
Фітонциди
Фітонциди
картоплі здавна використовують для лікування неспецифічних захворювань верхніх
дихальних шляхів (використовують для інгаляції носоглотки та горла). Беруть дрібну картоплю, добре
миють і варять до повної готовності у щільно закритому посуді. Потім зливають
гарячу воду не знімаючи кришки, на варену картоплю кладуть кілька ложок м'яти перцевої, чебрецю звичайного та
листків евкаліпту, кришку
залишають ледь відхиленою. Посуд з картоплею добре укутують ковдрою і через
залишений отвір вдихають гарячу пару ротом. Такі інгаляції рекомендують один
раз на день, перед сном, протягом 5-7 діб. При катарах верхніх дихальних шляхів
вдихають пару гарячої подавленої картоплі, звареної «в мундирі».
Картопляна дієта
Запечену,
несолону картоплю вживають при ниркових і серцево-судинних
захворюваннях.
Як діуретичний засіб рекомендується науковою і народною медициною картопляна дієта.
Як діуретичний засіб рекомендується науковою і народною медициною картопляна дієта.
При головних болях
Дерматологія і косметологія
В косметичній
практиці перетерту сиру або зварену «в мундирі» картоплю вводять до складу
живильних масок (при сухій шкірі, сонячних опіках тощо). Наприклад, з вареної
бульби, змішаної з молоком та
яєчним жовтком, можна зробити поживну маску на обличчя.
Перетерту
сиру картоплю широко використовують у дерматології й
косметиці: лікують гноячкову екзему, піодермію, дерматити, опіки, гнійні рани,
виразку гомілки та інші виразкові хвороби шкіри. У випадку виразки гомілки на
всю уражену поверхню кладуть шар тертої сирої картоплі завтовшки 0,5—1 см,
накривають серветкою з 6—8 шарів марлі й залишають у такому стані на 4—5 годин,
періодично зволожуючи пов'язку свіжим соком картоплі. За умови щоденного проведення
процедури виразки епітелізуються приблизно за З тижні.
При отруєннях
Крохмаль,
зокрема, приймають всередину і в клізмах як
обволікаючий засіб при отруєннях для захисту слизової оболонки шлунка.
Застосовують його у вигляді киселю після звільнення шлунка.
Використання наземної частини рослини
Останнім
часом увагу дослідників привертає і надземна частина рослини як джерело для
одержання алкалоїду соланіну, який
за хімічною будовою близький до кортикостероїдів і серцевих глікозидів. У
великих дозах соланін спричиняє тяжкі отруєння, а в малих зумовлює стійке й
тривале зниження артеріального тиску, збільшує амплітуду і зменшує частоту
серцевих скорочень, виявляє протизапальну, болетамувальну і протиалергічну дію.
Це свідчить про те, що не випадково настій квіток
картоплі використовують у народній медицині як засіб, що має гіпотензивні
властивості і збуджує дихання.
Щоденник
дослідницької
роботи на навчально-дослідних ділянках
учнів 7 класу ланка №1
Сильченківської
ЗОШ І-ІІІ ступенів
Талалаївського
району
Чернігівської
області
по
досліду на тему: «Ефективність способів
висаджування картоплі»
1.
Особистий склад ланки:
1.
Козел Дмитрій – ланковий.
2.
Чукін Владислав– член ланки.
3.
Дрозд Карина – член ланки.
4.
Віватенко Володимир – член ланки.
5.
Куркович Григорій – член ланки.
6.
Коломайко Олександр – член ланки.
3. Культура:
Картопля.
4. Сорт:
“Беллароза”.
5. Тема
досліду:
«Ефективність способів висаджування бульб».
6. Мета
досліду:
Визначити
ефективніший спосіб висаджування бульб.
7. Схема
досліду:
|
І варіант
|
ІІ варіант
|
І
варіант – висаджування бульб картоплі під лопату;
ІІ
варіант – висаджування бульб картоплі за плугом.
8. Площа:
9. Місце
проведення досліду:
Навчально-дослідна
земельна ділянка
Сильченківської
ЗОШ І-ІІІ ступенів
Талалаївського
району
Чернігівської
області
10.
Характеристика рельєфу і ґрунту:
Рельєф
рівнинний. Грунт – чорнозем. Від перегною має темне забарвлення. Грунт добре
удобрений.
11.
Характеристика культури:
Картопля – в культурі
однорічна, в дикому стані – багаторічна трав’яниста рослина родини пасльонових.
Походить з Південної Америки. Вирощується переважно в країнах Північної
півкулі.
Кущ культурної картоплі
складається з 4-ох ребристих стебел. Листки великі, переривчасто
непарно-пірчасті. Квітки правильної форми – 5 членні, білі, червоно-фіолетові
або сині. Плід – багатонасінна ягода. Підземна частина складається з мичкуватої
кореневої системи і стеблових пагонів столонів, на кінцях яких утворюються бульби
різної форми, різного забарвлення (білі, червоні, фіолетові). На бульбах по
спіралі розташовано від 6 до 12 вічок. Кожне вічко має 3, а іноді й більше
бруньок.
Картопля – одна з
найважливіших продуктів харчування людини, сировина для промисловості (крохмаль,
меляса, спирт), корм для тварин.
12.
Біологічні
особливості:
Розмножується
вегетативно — бульбами, а
також насінням (для одержання нових сортів та інколи в сучасних технологіях). Має
надземне трав'янисте стебло і
підземні пагони-столони, які на кінцях потовщуються і утворюють бульби.
Картопля досить вимоглива до клімату, проте
велика різноманітність сортів дає змогу вирощувати її майже на всій території
України. Бульби картоплі починають проростати при температурі 8-10°С. Картопля
не витримує низької температури і при мінус 1 −2 °C гине. Найкраще рослини ростуть
при температурі 20 °C ,
а бульби — при 15-18°С. Якщо тривалий час стоїть спекотна погода (температура понад 30 °C ), то бульби не
утворюються. В умовах високої температури якість бульб погіршується, вони передчасно
старіють, а після випадання дощів з їхніх вічок починають рости столони, на
яких утворюються нові бульби. Тому для утворення бульб оптимальною є
температура ґрунту близько 20 °C ,
за якої асиміляція вуглецю відбувається найбільш інтенсивно. Після формування
бульб рослинам потрібна температура ґрунту 15-18°С. Ці особливості покладені в
основу боротьби з виродженням картоплі за допомогою літнього садіння.
Картопля
досить вимоглива до вологи.
Оптимальним запасом вологи в ґрунті для неї є 70-85 % найменшої
вологоємкості (НВ). Протягом вегетаційного періоду потреба рослин у волозі
змінюється. У першій фазі росту картоплі потрібно значно менше вологи, ніж у
період бутонізації, цвітіння і бульбоутворення. Але
надмірна кількість опадів (вологи) саме у період
бульбоутворення призводить до розростання бульб і утворення на них наростів (діток), насамперед на передчасно
достиглих бульбах. Транспіраційний коефіцієнт картоплі значною мірою залежить
від метеорологічних умов і коливається в межах 300–600 г води на 1 г сухої речовини.
13.
План агрозаходів:
|
№
з/п
|
Зміст
|
Дата виконання
|
|
1
|
Підготовка
ґрунту до весняної оранки.
|
квітень
|
|
2
|
Підготовка
бульб до висаджування.
|
20 квітня
|
|
3
|
Весняна
оранка ґрунту.
|
30 квітня
|
|
4
|
Висаджування
бульб.
|
30
квітня
|
|
5
|
Прополювання
міжрядь.
|
травень-червень
|
|
6
|
Обгортання
кущів картоплі.
|
червень
|
|
7
|
Догляд
за рослинами.
|
липень
|
|
8
|
Збір
і облік врожаю.
|
7 вересня
|
14.
Збір врожаю:
|
Дата
|
З контрольної
|
В перерахунку на га
|
З дослідної
|
В перерахунку на га
|
|
7 вересня
|
|
150 ц
|
|
180 ц
|
15. Висновки:
Наша ланка
вирощувала картоплю. Бульби висаджували двома способами. Під час збирання
врожаю переконались, що спосіб висадження бульб ІІ варіантом набагато
ефективніший.
Висновки дослідження
Ми працювали всі
разом, об’єдналися для проведення дослідження «Ефективність способів
вирощування картоплі».
У світі
вирощують понад 300 млн. т. картоплі. Середня її урожайність —
близько 100 ц/га. Для порівняння — лідери за цим показником (США, Нова Зеландія,
європейські країни) збирають у середньому по 400 ц/га. Україна теж є одним із
світових лідерів виробництва. Станом на 1 листопада 2011
року всіма категоріями господарств було зібрано 24,05 млн т, що на
22 % більше за відповідний період минулого року. Середня урожайність
становить 152 ц/га.
Сприятливі
природнокліматичні умови України дозволяють вирощувати картоплю практично на
всій території України. Однак найбільш сприятливі умови і найвища урожайність
картопляних ланів на чорноземних ґрунтах лісостепової зони.
Картопля – одна з найважливіших
продуктів харчування людини, сировина для промисловості (крохмаль, меляса,
спирт), корм для тварин.
Бульби
картоплі широко застосовуються як високодієтичний продукт при лікуванні хвороб
нирок, печінки та ін. Картопля є сировиною для одержання крохмалю, глюкози, спирту і молочної кислоти, які
широко використовуються в лікувальній практиці.
Картопля —
цінний продукт харчування. Картоплю культивують як на полях, так і на
присадибних ділянках. Вона має важливе значення в раціоні
харчування всіх груп населення. На городах України під неї
відводять до 70 % площ.
Картоплю
недаремно величають в Україні «другим хлібом». Це один з найпоширеніших на
сьогодні продуктів харчування.
Немає коментарів:
Дописати коментар